До дня медичного працівника: Амбулаторії Юлії Келембет

Екскурсія по сільских амбулаторіях

Олександр ДАРОВ

для «Репортера»

Провести прийом в амбулаторії, об’їздити пацієнтів в декількох селах, здійснити профілактичну допомогу новонародженому, оглянути хронічних хворих і ще й швидко відреагувати на термінові виклики. Це далеко не повний перелік роботи, яку повинен виконати звичайний сімейний лікар в селі. Чи має він таку можливість? Так. Ще в 2011 році в пілотних областях (куди увійшла Дніпропетровська область) дільничні лікарі, педіатри та терапевти перевчилися на сімейних лікарів.

Сьогодні мій гід «медичного рейду» по Нікопольському району — головний лікар комунального некомерційного підприємства «Нікопольський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Юлія Келембет, яка пояснює всі нюанси і тонкощі надання первинної медичної допомоги на селі з професійної точки зору.
Перший пункт призначення – селище Червоногригорівка. Місцева амбулаторія обслуговує найбільшу кількість населення, а за станом приміщення і укомплектованістю вважається однією з кращих у районі. Завідуюча амбулаторії Світлана Філь з гордістю показує нам кабінети для прийому пацієнтів, проведення маніпуляцій, палату денного стаціонару на 4 ліжка, оглядовий кабінет, кабінети профілактичних щеплень, взяття біоматеріалу для лабораторних досліджень.


– Лікарі нашої амбулаторії за графіком виїжджають в Дмитрівку, Борисівку, Привільне і ведуть прийоми селян в фельдшерських пунктах, – розповідає Світлана Анатоліївна. – При необхідності вони виїжджають туди з акушеркою і лаборантом. Лікарських засобів та витратних матеріалів для надання невідкладної медичної допомоги вистачає. І в цьому ми зобов’язані нашому головному лікарю Юлії Павлівні Келембет, яка робить усе можливе, щоб медичне обслуговування сільських жителів ставало більш якісним і доступним.
А Юлія Павлівна пояснює, що за програмою «Доступні ліки» з 1 квітня цього року пацієнти, які вже вибрали собі лікаря, можуть отримати «електронний рецепт» на номер мобільного телефону. Але, на жаль, ще не всі аптеки до цього готові, тому у пацієнтів виникають проблеми з отриманням ліків саме за «електронними рецептами».
Неподалік є ще одне село – Придніпровське. Там амбулаторія була розташована в старому, непристосованому приміщенні 1956 року забудови. У квітні 2019 року за кошти державного бюджету тут завершено будівництво нової сучасної амбулаторії на 1-2 лікаря з житлом, яка днями вже прийме перших пацієнтів. Вартість будівельних робіт – 9 млн. 500 тис. грн. Уже завезено і введено в експлуатацію медичне обладнання. Медичний персонал пройшов тренінги.

– Для мене реформа медицини – це, по-перше, відновлення поваги до лікаря і залучення молодих фахівців до роботи на селі, – пояснює Юлія Павлівна. – За останні 15-20 років престижність праці лікаря стала найнижчою за всі часи. Рівень заробітної плати, яку зараз отримують медичні працівники, я вважаю найнижчим в бюджетних галузях. По-друге, змінилося ставлення лікарів до своєї роботи. Правильно, коли лікар зацікавлений у тому, щоб його пацієнти (підкреслю, що не хворі, а саме пацієнти) вважали його своїм. Я не можу зараз оцінювати реформу медицини в цілому. Ця галузь давно потребувала змін. А ось що стосується первинної медичної допомоги, то вже існує допомога на рівні дільничних терапевтів, педіатрів, сімейних лікарів, і сама ідея реформи правильна. Певні побоювання були з використанням електронної системи охорони здоров’я, так як це вимагає коштів на програмне забезпечення, придбання сучасних комп’ютерів, підключення до мережі Інтернету, оплату послуг провайдерів, навчання фахівців, щоб оволодіти принципами роботи з електронною системою. Тут багато що залежить від підтримки органів місцевого самоврядування. Але цей етап ми також успішно пройшли!

Я зрозумів, чому їй вдається проводити таку реформу, від якої ще стогнуть багато медиків, коли дізнався її біографію. Перш за все, селяни знали її як кваліфікованого лікаря. Сільське життя вона знає не з чуток. Сама вона родом з Червоногригорівки, добре обізнана з нелегким сільським життям. Свідомо обрала для себе непросту професію лікаря – хотіла присвятити життя на сторожі здоров’я своїх земляків. Після закінчення Дніпропетровського державного медичного інституту проходила інтернатуру в 1-й міській лікарні Нікополя, там і працювала довгі роки. У 2005 році перейшла до Нікопольської центральної районної лікарні на посаду дільничного лікаря-терапевта. І чим більше моталася по сільських дорогах, тим більше переконувалася, що вона вибрала жіночу професію. Адже саме співчуття до пацієнта, терпіння лікаря в поєднанні з рішучістю допомагають хворому швидше одужувати.
Ось як згадує Юлія Павлівна колишні роки роботи:
– Сьогодні сільський лікар має набагато кращі умови, ніж було раніше: тоді у нас була одна старенька «Нива» на п’ять лікарів. Після прийому пацієнтів в кабінеті сідали в цю машину і роз’їжджалися по селах: Дмитрівка, Борисівка, Привільне, Новоіванівка, Новоселівка, Високе, Менжинське, Старозаводське, Придніпровське, Кам’янське. Лікарі висаджувалися в міру потреби, а збирали нас вже пізно ввечері. Мені потрібно було повертатися додому в Червоногригорівку, мене висаджували на розвилці, а автобуси часто в такий час вже не ходили, тому добиралася додому на попутках.
У віддалених лікарнях в селах Веселе, Лошкарівка, Павлопілля були, правда, тоді свої «УАЗики», але теж дуже старенькі, які часто виходили з ладу, і все ж хоч якось рятували місцевих лікарів і фельдшерів. А зараз просто радієш — на кожну амбулаторію – нова машина! І ще. Чому ми зараз побоюємося сімейного лікаря на селі? Він тут – майстер на всі руки! І так було завжди. Дуже часто він не має часу порадитись з колегами, на вагу золота кожна хвилина, тому від кваліфікації і рішучих дій медика залежить життя людини. В інституті нас усіх навчали лікувальної справи, а вже потім, на старших курсах, обирали собі вузькопрофільні спеціальності. А лікар на селі і сімейний лікар – завжди був і залишається спеціалістом широкого профілю.

У 2010 році Юлію Келембет призначили заступником головного лікаря Центральної районної лікарні. З’явилося більше можливостей допомагати людям, вирішувати їх проблеми зі здоров’ям, сприяти поліпшенню розвитку медицини навіть у найвіддаленіших селах. А коли почався процес реформування медицини, вона очолила первинну ланку сільської медицини.
Юлія Павлівна розповіла, як починала впроваджуватися медична реформа, про перші успіхи.
 
– У січні 2018 року ми розпочали працювати над проектом формування медичної мережі в селах, кожен медик міг надати свої письмові пропозиції,
потрібно було узгодити їх з головами селищної і сільських рад або райдержадміністрації, в залежності від напрямку проекту. Незважаючи на те, що в Нікопольському районі за кошти державного бюджету поточні ремонти амбулаторій та фельдшерських пунктів востаннє проводилися в 2012 році, а деякі будівлі були побудовані ще в 50-х роках минулого століття або функціонують у пристосованих приміщеннях, було прийнято рішення про будівництво чотирьох нових амбулаторій на 1-2 лікарі з житлом для лікарів у селах Придніпровське, Південне, Чкалове і Чистопіль на заміну існуючих старих.
Паралельно на первинному рівні медичної допомоги району готувалися до впровадження телемедицини. Саме вона приходить на допомогу пацієнтові і лікареві, коли критичним фактором є відстань. Тому таке впровадження в сільську медицину дозволяє швидше реагувати на проблеми пацієнтів. Телемедицина допоможе сімейному лікарю дистанційно радитися на відстані з колегами — вузькопрофільними фахівцями будь-яких закладів нашої області. І ось протягом 2018 року всі 15 амбулаторій оснащені комп’ютерним обладнанням з операційною системою і
доступом до мережі Інтернет, прикладним програмним забезпеченням. Приємно, що всі без винятку голови селищної та сільських рад надали субвенції для придбання комп’ютерної техніки, канцелярського приладдя і витратних матеріалів для комп’ютерного обладнання. Моя мета — завершити оснащення ще і фельдшерських пунктів комп’ютерним обладнанням. Адже фельдшер працює в тісній команді з лікарем, який не завжди виявляється поруч. В цьому і полягає різниця між медичною допомогою в містах та в сільській місцевості. Сьогодні в районі 15 амбулаторій, де працюють лікарі, і 11 фельдшерських пунктів у віддалених селах, де проживають всього від 100 до 480 жителів, але вони також потребують медичної допомоги і її надає їм місцевий фельдшер. І я з упевненістю і гордістю можу сказати, що всі фельдшери — досвідчені, висококваліфіковані спеціалісти, адже на периферії іноді доводиться робити неймовірне, тому кожен з них — це той же сімейний лікар. Шкода, що цього не бачать «нагорі», не дозволяють пацієнтам прикріплятися на дільницю до фельдшера. А це для віддалених сіл було б дуже зручно і вигідно. Сьогодні з 38 тисяч чоловік населення району до сімейних лікарів прикріплені близько 30 тисяч. Якби можна було прикріплятися до фельдшерів, то ми охопили б все населення району.
Побував я під час цього інтерв’ю і в найвіддаленішому селі нашого району – в
Чистопіллі. Амбулаторія там розташовується в старенькому, мабуть, довоєнному будинку, але має охайний, доглянутий вигляд. Населення села тут обслуговує завідувачка амбулаторії Валентина Чугай — фельдшер вищої категорії. Допомагають їй акушерка і сімейна медична сестра. Є денний стаціонар на три ліжка. Правда, за словами завідуючої, щодня приходять на крапельниці та інші маніпуляції по 12-15 чоловік, «і всіх їх ми намагаємося якомога краще обслужити». Тут пацієнт зможе здати аналізи, не витрачаючи часу і кошти на поїздку до районної лікарні. А для обслуговування викликів вдома є «Опель-комбі» 2010 року випуску.
А тим часом повним ходом йде будівництво нової амбулаторії. У другому півріччі очікується його завершення. Вартість будівництва — 10 млн. 100 тис. грн. Багато? Зате з’явиться власна питна вода. Зараз селяни використовують привізну воду, запасаючись нею в спеціальних басейнах або цистернах. Тому в план включено буріння свердловини.
Ми їздили по району, а я дивувався, звідки в цієї жінки стільки сили й енергії, і злови себе на думці, що все залежить від бажання. Бажання творити добро.
Втомлена після напруженого трудового дня Повертається Юлія Павлівна додому, до рідної домівки в Червоногригорівку.
Окрім улюбленої роботи, вона ще й прекрасна господиня, любляча мама, – говорять її колеги. І стреси, отимані протягом дня, намагається скидати на власному городі (на селі без городу не вижити). А ще вона – прекрасний квітникар. Яких тільки квітів немає на її подвір’ї. Та найбільше вона любить доглядати й вирощувати чудові троянди, яких у неї на клумбах безліч сортів!
Повертаючись з Чистопілля, ми заїхали в села Чкалове і Південне. Там, як на мене, амбулаторії знаходяться в досить нормальних, добротних і не таких вже й старих приміщеннях. Але … На кінець травня і в цих селах планується завершити будівництво сучасних амбулаторій: в Південному за 9,8 млн.грн., а в Чкаловому — за 8, 7 млн. грн., також на 1-2 лікарі з житлом для них.

– У грудні 2018 року шляхом централізованого постачання отримано медичне обладнання для майбутніх чотирьох амбулаторій на загальну суму 4 млн. 315 тис. грн., – з гордістю ділиться Юлія Павлівна. – Серед іншого, набори цифрових кольпоскопів різних призначень, які будуть застосовуватися при діагностиці та лікуванні гінекологічних захворювань, хвороб вуха, горла і носа, очей, хвороб шкіри. Райдержадміністрація закупила за кошти держбюджету також ще і 4 нових автомашини.
До речі, 16 травня 2019 року ці автомобілі медичної допомоги вже доставлені в Нікопольський район, чекають на реєстрацію в МРЕВ і отримання номерів. Однак оплатити ці послуги «первинка» сама не може. Колектив районних медиків сподівається, що на цю проблему відгукнуться голови об’єднаних територіальних громад, для амбулаторій яких призначені ці автомобілі, а також нададуть субвенції для придбання пально-мастильних матеріалів (нові авто — дизельні). Важливо, щоб не тільки медичні працівники, але і керівники ОТГ і сільські депутати робили все можливе, щоб якісна медична допомога стала доступною
жителям сіл.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

^ Наверх