Мистецтво НІкополя: Історична спадщина Микитиного Рогу в XXI сторіччі

(Продолжение. Начало в №80)

Тетяна Макарова
для «Репортера»

4. Вид Нікополя з боку Дніпра

Це було недавно, це було давно … Пейзаж – особливий вид живопису, який передає не тільки природу, а й ставлення до неї художника. Ця картина – частина його життя, спогади, біль втрат і радість від того, що це було насправді в далекому дитинстві або юності.

Але ж все можна пережити заново, осмислити і зобразити на полотні, вписавши в нього свої емоції, почуття і приємні спогади. Глядачеві це зворушує душу, і навіть викликає жаль за втраченими, чудовими куточками природи Старого міста.

По небу пливуть легкі хмари, вдалині до неба підносяться купола собору. А на першому плані, прямо перед нами, човни, водна станція з рятувальним кругом, конячка везе воду, затишні будиночки в оточенні садів і палісадників і, звичайно, річка – наш величавий Дніпро, який ласкаво омиває береги. Помахи весел, крики чайок, човни один за одним причалюють, вибираючи, де краще пришвартуватися.

Коли це було? В далекі роки минулого століття, коли Дніпро спокійно ніс свої води до Чорного моря, а по берегах тяглися плавні. Не залишилося такої заповідної і унікальною зони. Ви ніде не зможете знайти таких чарівних річкових проток і заплав з унікальною флорою і фауною, спілкування з якими залишає в пам’яті тільки приємні враження.

Де це все зараз? Залишилося в спогадах і розповідях міських старожилів, і звичайно, тих рибалок, які на картині причалюють свої човни до берега. А один з цих човнів – човен мого дідуся.
Довгими зимовими вечорами, сидячи на гарячій пічі, дідусь розповідав нам про чудесну природу плавнів, різноманітності рослин, походи за грибами, зимове полювання і, звичайно, риболовлю.
Чудова була риболовля! Солов’їні трелі, що лунають всю ніч, справжня рибацька юшка, приготована на багатті за особливим рецептом з риб декількох порід: ляща, судака, сазана, сома, плітки, щуки, окуня, карася … І це далеко не повний перелік риби, яка водилася в Дніпрі.

Ох, як би хотілося зараз повернутися в своє далеке дитинство, сісти з дідусем у човен і – в путь … Помахи весел крики чайок. На картині Дніпро переді мною несе свої води плавно і велично до Чорного моря. Коли це було?

5. Гилимо тому, що «пензія» мала

Туманний ранок. Стара жінка котить по дорозі дитячий візок (він для неї і ходунки), наповнений різноманітними квітами. Така краса з’явиться на бульварному базарі. Успішної вам торгівлі. «Онукам потрібна підтримка, а пенсія мала. Ось вам букетик, мій постійний зустрічний». Згодом подарував цій вісімдесятирічній жінці іконку з побажанням здоров’я, а вдячні онуки нехай відплатять їй добром.

6. Сережки з гілки нам про щось тихесенько шепочуть

Емоцiйна пора року – весна: пора надiй i зверешень, сподiвань на краще життя. Пiд стрiхою на бурульках довго висить краплина i, як дiамант, роскладає грайливим сонячним променем на яскравий спектр. Все прокидається від довгої, зимової сплячки, на деревах набухають бруньки, скидає зимову ковдру Дніпро-Славута, мов грім, лунає криголам, запрошуючи на диво природи глядача. Іде весна. Польові проталини пролісками вкрилися, а згодом в небесній блакиті почнуть кружляти в танку чорногузи: клекотом своїм повернення святкують. Все оживає, весна своє відродження святкує!

Как мы уже сообщали, этот проект знакомит вас с серией картин художника Марка Продана. Она состоит из 21 картины на тему «Історична спадщина Микитиного Рогу». Каждая картина снабжена комментариями самого автора. Это изложение его философского взгляда на жизнь. А теперь, внимание!

Как вы бы назвали картину с казаками? Звоните в «Репортер» (тел. 095-916-46-61), пишите на электронную почту (reporter.nikopol@gmail.com). А в следующем номере о ней расскажет сам автор.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

^ Наверх