Треба, щоб підприємства працювали

Як на НЗФ створюють умови для безпечної роботи та підтримки економіки країни

Сьогодні весь світ стурбований. Та не лише боротьбою з COVID-19 переймаються далекоглядні менеджери та керівники з різних куточків світу. Багато країн вже шукають шляхи для врятування своєї економіки та бізнесу. Але, за прогнозами аналітиків, світова економіка занурюється в кризу.

Коронавірус спочатку паралізував частину виробництва у Китаї, потім вплинув на роботу підприємств у Європі та Азії, прийшла черга й США. Цей раптовий збій може спровокувати глобальну рецесію в 2020 році. І якщо минулий Кабмін заклав у бюджет-2020 зростання реального ВВП на рівні 3,7%, то чинний прем’єр-міністр Денис Шмигаль прогнозує його падіння на кінець року на 4,8%. Верховна Рада України в свою чергу пообіцяла українським підприємцям податкові послаблення та податкові канікули для бізнесу. Але чи достатньо цих заходів?

Власними рецептами рятування економіки країни та нашого міста з «Репортером» поділився менеджер і політик з багатим досвідом, голова правління АТ НЗФ, депутат обласної ради Володимир КУЦІН.

– Зараз лунають ідеї взагалі припинити роботу максимальної кількості підприємств, у тому числі металургійної галузі. Наскільки, на вашу думку, це адекватна ідея, та до яких наслідків вона може призвести?
– Ця ідея неадекватна. Звичайно, всі засоби і методи для боротьби з коронавірусом треба забезпечувати. Якщо говорити конкретно про роботу Нікопольського заводу феросплавів, то всі заходи, що ми впроваджуємо, дієві. Проте, на жаль, ніхто не може гарантувати, що хтось не захворіє, оскільки люди спілкуються й за межами підприємства. Буквально у минулу п’ятницю в Нікополі був зафіксований перший інфікований коронавірусом, якого доправили до Криворізької лікарні. Але питання полягає в іншому. Наші пенсіонери ледь виживають на пенсію. Взагалі важко уявити, як сьогодні витримає приватний бізнес, оскільки ані магазини, ані кафе чи тренажерні зали не працюють. Якщо до цього додати ще великий бізнес, промисловість, такі підприємства, як наше з чисельністю 6 тисяч осіб, заводи трубного майданчика, то за рахунок чого люди мають жити? В них просто не буде засобів для існування. Я вважаю, що при належному забезпеченні захисними засобами та за умов впровадження самоізоляції, треба, щоб підприємства працювали.

– Можете навести хоча б орієнтовні дані щодо виручки НЗФ. Які кошти українська економіка втратить у випадку його закриття?
– У 2019 році наше підприємство сплатило податків до державного бюджету 1 млрд. 645 млн. 176 тис. Якщо підприємство зупинити, воно не буде виробляти й реалізовувати продукцію і, відповідно, йому не буде з чого платити податки. Більш ніж півтора мільярди гривень держбюджет не отримає. За рахунок чого платити потрійну платню лікарям?! А її платити, безумовно, треба, а то й більшу. За рахунок чого закуповувати необхідні ліки та медичне обладнання?! Знову позичати у МВФ, Європи, США? Може, вже досить ходити з простягнутою рукою! А в сучасних умовах вже ніхто й не дасть, оскільки в усіх колосальні проблеми – і в німців, і в італійців і, навіть, у американців.

Тому наші гроші є дуже важливими для підтримки економіки країни. Лише за перший квартал держбюджет отримав від НЗФ 241 млн. 120 тис. гривень. А скільки таких підприємств? Насправді таких потужних не дуже й багато. Тому підприємства, безперечно мають працювати, сплачувати заробітну платню і видатки до бюджетів різних рівнів. Це життя країни. Інакше жити буде нема за що. Якщо не буде поповнення бюджетів, за рахунок чого ж тоді жити? Розподіляти! Розумників багато, але ж треба, щоб було що розподіляти.

– Скільки робітників залишаться без роботи, якщо підприємство буде зупинене?
– Тут арифметика дуже проста – це шість тисяч осіб без роботи. Але ж ви помножте на три, а то й на чотири, оскільки працівники забезпечують не лише себе, а й свою родину та батьків. Я вже казав про занизькі пенсії, які отримують люди похилого віку. Тому це вплине, як мінімум, на 25 тисяч громадян, а це більше, ніж третя частина населення міста Нікополя. Без роботи буде 6 тисяч осіб, а без засобів для існування — півміста.

– Нікопольський завод феросплавів є містоутворюючим підприємством. Як це може вплинути на життєдіяльність Нікополя?
– Я працюю на заводі вже двадцять перший рік, і за цей час з невеликим відхиленням від 30 до 40 відсотків напов- нення нікопольського міського бюджету йде за рахунок роботи феросплавного заводу. Сьогодні, враховуючи кризові явища, це близько 30 відсотків. Також свій внесок до бюджету роблять трубні підприємства та приватний бізнес. А який сьогодні бізнес?! Майже все стоїть. Мені не хотілося б робити негативні прогнози, але якщо не буде поповнень до бюджету, то місто не виживе без заводів, нашого й інших. Балансів бюджетів не буде. З області та з Києва допомагати нема кому, оскільки там теж самі діри. Якщо говорити про місцевий бюджет, то лише у 2019 році його напов-
нення з боку НЗФ склало 152 млн.145 тис. грн., а за перший квартал 2020 року майже 45 млн. грн. Цих грошей не буде. А від них залежить зарплатня бюджетників. Це може призвести до колапсу. Тому лише дилетанти і політикани можуть казати: «Давайте все зупинимо!» Ну, давайте все зупинимо, і як ми будемо жити?! А в нас і без того ситуація в світі вкрай складна! В Америці — в найрозвиненішій країні світу – не вистачає рефрижераторів, але не для доставки продуктів, а для перевезення мерців. Нещодавно й Росія ввела обмежувальні санкції – 9 днів будуть неробочими, і всіх, хто буде без діла вештатися вулицями, будуть запроторювати до поліцейських дільниць. Весь світ намагається вживати адекватні заходи для боротьби з хворобою.

Враховуючи те, що ми ще не дійшли до піку захворюваності, треба бути дуже обережними. Адже, на жаль, ми теж пройдемо цей шлях.

– Якщо говорити про наше підприємство, то яка ситуація на ринку сировини та готової продукції у зв’язку з пандемією? Чи знижуються ціни та попит, чи є прогнози, наскільки може впасти виробництво феросплавів?

– Стагнація, звісно, йде, ми теж сьогодні недозавантажені. Вірус прийшов до нас у березні, тому поки що ця місячна ситуація, окрім психологічного тиску, не спричинила більшої шкоди, тому ми не побачили зменшення попиту на феросплави. Так, попит сьогодні не такий, який би нам хотілось, але металургія України та світу працює. Ми не збільшуємо обсягів виробництва, але й не знижуємо – працюємо на рівні 40 тис. тонн у місяць, що для нас, звісно, недостатньо, але дозволяє підприємству вижити, зберегти заробітну плату працівникам та вирішувати проблеми iз закупівлі всіх необхідних засобів особистого захисту у зв’язку з пандемією. Так, сьогодні дезінфекційними засобами підприємство повністю забезпечене, як і масками та респіраторами. На рівні керівництва ми прийняли рішення купити спеціальне обладнання для першої міської лікарні – апарат ШВЛ, який нещодавно туди передали. Думаю, ми зможемо виділити ще кошти для придбання додаткового обладнання для інфекційної лікарні Нікополя, бо наші міські лікарні не потрапили до переліку базових для лікування коронавірусу, проте гарантії ніхто не дасть, як у нас буде розвиватися ситуація, тож ми повинні бути готовими.

– Чи не призводить карантин вже зараз до проблем з виробництвом та вимушеного зменшення його обсягів?
– Поки що ні. Ми купуємо всю необхідну сировину та матеріали та реалізовуємо продукцію в тих же обсягах. Карантин спричинює, скоріше, психологічний тиск і на мене особисто, як на керівника заводу, і на всіх наших працівників. Звісно, є й серед нас люди, які скептично ставляться до ситуації, думаючи, що епідемія нас омине. Але основна маса заводчан з розумінням ставиться до тих заходів, які здійснює керівництво заводу, аби не дати вірусу розповсюдитись по території підприємства та міста. Тому здоров’я всім нам, терпіння та сил! Бережіть себе, своїх рідних. Думайте, чим зайняти дітей в умовах, коли нічого не працює, та як допомогти літнім людям, бо вони більш вразливі до вірусу, сходіть за них до магазину тощо. Але не забувайте й про особисті засоби безпеки. Зізнаюся, це вперше за моє життя ми маємо справу з таким викликом, тому всі повинні мобілізуватись та спробувати вийти з цієї ситуації, коли від хвороби однієї людини залежить життя кожного з нас
з найменшими втратами.

– Яка ситуація з логістикою та транспортом, у тому числі міжнародним?
– Є проблеми, але вони поки що не критичні – залізниця та порти працюють. Зменшилися перевезення міжнародним автомобільним транспортом, бо ми зі свого боку висуваємо жорсткі вимоги до водіїв машин, аби не вийшло так, що вони занесли вірус на підприємство, зменшуємо відвантаження автомобільним транспортом. Але в цілому ситуація робоча, критичних моментів немає і не передбачається.

– Які, на вашу думку, повинні бути першочергові дії держави для підтримки ключових галузей реального сектора економіки, чи робить сьогодня влада достатньо?
– Немає пророка у своїй Вітчизні, і сказати, що я знаю, як правильно поводитись в такій ситуації, було б нечесно. Для нас всіх ця ситуація нова. Я розумію і президента країни –
в нього бракує досвіду, але є бажання всюди все виправити, тому що куди не кинься, яку галузь життя країни не візьми – всюди проблеми, все закорумповане. Якщо говорити об’єктивно – він прагне це виправити, але в нього мало що виходить. Деякі рішення президента, уряду, ВРУ я особисто не розумію. Складається враження, що вони зовсім не знають тчи не розуміють, чим
займатися.

Матеріали підготували до друку
Анна ЧАПЛИГІНА і Тетяна ХАРЛАН

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

^ Наверх